За 15 років грижа у мене на животі збільшилася до розмірів великої дині

Щоб видалити таке величезне утворення 65-річній жінці, столичні хірурги використали лапароскопічний метод, що щадить.

«Я настільки боялася операції, що жодні умовляння рідних не сприймала»

— П’ятнадцять років тому я вже перенесла операцію з приводу грижі білої лінії живота, — розповідає 65-річна Олена Борисівна. — Але втручання виявилося невдалим: рана загоювалася довго, через що з’явилася ще одна грижа, післяопераційна. Як виявилося, причиною цього стала алергія на матеріал, з якого зроблені нитки. «Потрібна повторна операція», — радили уманські лікарі. Але я боялася, тому однозначно вирішила: «З мене досить, проживу і так!»

Спочатку утворення на животі особливо не турбувало. Коли грижа випиналася, я самостійно вправляла її і займалася своїми справами: прибирала, прасувала, пересаджувала квіти. Але пізніше грижа почала збільшуватися в розмірах і зовсім перестала вправлятися. Зовні утворення нагадувало величезну диню. «Без операції грижа може защемитися. Тоді ви помрете», — попереджали лікарі. Я це розуміла, але не могла перемогти свій страх: боялася операційного столу, величезних шрамів, тривалої реабілітації. І це попри те, що мене турбували сильні болі, особливо вночі. Всю роботу по дому взяв на себе чоловік. І він, і донька намагалися умовити мене на операцію, але я відмовлялася.

— Як же все-таки погодилися?

— Одного разу донька запросила нас із чоловіком до себе додому. Це був приємний сімейний вечір: ми пили чай, розмовляли. Раптом донька завела розмову про київську клініку, про яку дізналася через інтернет: «Мамо, просто сходи на консультацію! Про операцію мова не йде». Довелося погодитися. У лікарні мене оглянули відразу кілька фахівців. Потім вони почали обговорювати мій випадок, після чого професор Ярослав Фелештинський запропонував провести операцію за допомогою щадного методу, без розрізу черевної порожнини. Лікар сказав, що вже за пару годин після операції я зможу ходити. Дивно, але після цих слів у мене зник страх.

— Лапароскопічний метод, за допомогою якого прооперували Олену Борисівну, ми застосовуємо вже понад п’ять років, але настільки велику грижу оперували вперше, — каже завідувач кафедри хірургії та проктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика доктор медичних наук, професор заслужений лікар України Ярослав Фелештинський. — При цьому методі не розрізається черевна стінка, тому в усьому світі він вважається найменш травматичним для пацієнта. На животі хворого роблять три-п’ять невеликих проколів, залежно від розташування і розміру грижі. Через них у черевну порожнину вводять лапароскоп, хірургічні інструменти та спеціальну композитну сітку для зміцнення черевної порожнини. Завдяки особливому покриттю вона не зростається з внутрішніми органами і запобігає утворенню спайок. Після такої операції у людини залишаються лише невеликі точки, які з часом затягуються. Уже на третій день ми виписуємо пацієнта, а через тиждень він повертається до звичного способу життя. Зазвичай малотравматичний метод застосовую для видалення невеликих утворень, але Олена Борисівна настільки боялася, що, оцінивши її стан, ми зрозуміли: їй така операція підійде.

*Професор Ярослав Фелештинський: «Малотравматичні операції ми застосовуємо для видалення як великих, так і маленьких гриж»

— За 15 років про мою проблему дізналися всі: родичі, знайомі, сусіди, — продовжує Олена Борисівна. — Пам’ятаю, через кілька годин після операції мені зателефонувала знайома — дізнатися, як я почуваюся. «Чудово. Вже гуляю коридором. Завтра планую вийти на вулицю». «Як ходиш? — здивувалася вона. — Тебе ж лише сьогодні прооперували». «А це все сучасні технології, — сміюся я. — Вранці прооперували, а ввечері — здоровий». Я б і додому поїхала наступного дня, але лікарі не дозволили.

Спочатку після операції мені було важко дихати, здавалося, всередині якась грудка заважала. Але лікарі сказали, що це скоро мине. Також порадили дотримуватися певної дієти: перший день я пила лише воду, на другий мені дозволили бульйон, а тепер можна їсти все, щоправда, невеликими порціями. Я, як і всі члени моєї родини, дуже вдячна лікарям за їхній професіоналізм і гарне ставлення. Зараз уже збираюся додому. Але через місяць приїду до столиці на плановий огляд.

«Грижа живота трапляється у восьми людей зі ста»

— Як часто вам доводиться виконувати подібні операції? — запитую професора Ярослава Фелештинського.

— Коли малотравматичні операції тільки з’явилися, їх застосовували переважно для видалення жовчного міхура, але сьогодні за допомогою лапароскопії ми лікуємо практично всі захворювання органів черевної порожнини: хвороби кишківника, шлунка, всі види гриж (пахвинні, пупкові, білої лінії живота, стравохідного отвору діафрагми, післяопераційні). Нещодавно я оперував чоловіка, у якого були дві пахвинні грижі з обох боків. У ході однієї лапароскопічної операції, що тривала лише півтори години, нам вдалося позбавити пацієнта від двох гриж. Уже за день він чудово почувався і поїхав додому. Якщо оперувати такого хворого традиційним способом, знадобилися б дві операції і, відповідно, два наркози.

— Чи існують протипоказання для лапароскопії?

— Ми рекомендуємо відкриту операцію у випадку сильно вираженого спайкового процесу (зрощення органів черевної порожнини). Тоді за допомогою лапароскопа відокремити один орган від іншого практично неможливо. Як правило, таку патологію спостерігаємо у пацієнтів, які перенесли велику кількість операцій на черевній порожнині, або у тих, хто ходив з грижею тривалий час. Згідно зі статистикою, у восьми зі ста жителів нашої країни є грижа. І, на превеликий жаль, багато хто звертається до лікарні не одразу, а коли утворення не дає нормально жити. Протипоказанням для операції можуть стати серйозні недуги серцево-судинної системи або дихальних шляхів.

— За якими симптомами можна діагностувати захворювання?

— Зробити це досить просто: якщо на животі з’явилося випинання, яке вправляється в положенні лежачи, найімовірніше, це грижа. Як правило, при фізичному навантаженні чи кашлі людина відчуває болі в животі, не може носити важкі речі, швидко втомлюється. У такій ситуації необхідно звернутися до лікаря. У жодному разі не можна вправляти грижу самостійно. Лікар одразу направляє хворого на операцію. Якщо втручання не провести вчасно, грижа почне збільшуватися і в будь-який момент може защемитися. Тоді хворого «швидкою» направляють до найближчого стаціонару, де проводять термінове хірургічне втручання. Якщо цього не зробити, у людини може статися некроз затиснутої частини кишки, що призведе до кишкової непрохідності та перитоніту.

— Чому виникають післяопераційні грижі?

— В одних погано загоюються рани, комусь неякісно обробили шов або ж хворий не дотримується елементарних правил після операції. Наприклад, перший місяць після будь-якого втручання людині не можна носити важкі речі, різко нахилятися, ходити сходами, виконувати фізичні навантаження. Бажано носити бандаж.

— Я чула, що грижі нерідко виникають у повних людей…

— Це справді так. Тому стежити за вагою необхідно. Більш того, повні люди не одразу помічають грижу, що утворилася. Оперуючи людей, які страждають на надмірну вагу, ми також видаляємо жировий фартух, що звисає. Черевну стінку зміцнюємо спеціальною сіткою, не зменшуючи об’єм черевної порожнини. Це дозволяє уникнути тяжких ускладнень з боку легенів, серця, а також розвитку повторної грижі. Також грижі виникають і в людей зі слабкою черевною стінкою — при підійманні важких речей. Зараз ми застосовуємо найбезпечніші технології. Перед операцією ретельно обстежуємо хворого, нормалізуємо тиск, підлікуємо серце, підбираємо щадні методи знеболення.

Фото Сергія Тушинського, «ФАКТИ»